Мовна діяльність дітей особливо розвивається в період навчання в школі. Звертання вчителя до класу, роз'яснення, вказівки, зауваження, запитання, поправки — усе це передано в мові. Щоб написати першу паличку в зошиті, школяр повинен слухати вказівки вчителя: яке завдання виконувати, як взяти олівець, який рядок знайти, де і з чого починати писати. Далі, читаючи художню літературу, газетні тексти, діти опановують багатство рідної мови. До 3-4 класів словник зрозумілих слів в учнів різко зростає. При цьому він поповнюється й образними висловами, що їх чують діти, слухаючи вірші і художню прозу.
Важливе місце в мовленнєвому розвитку учнів початкових класів відводиться формуванню навичок усного діалогічного і монологічного мовлення (говоріння). Робота над діалогом передбачає етапи: 1) відтворення, розігрування діалогу із прослуханого чи прочитаного тексту; 2) складання діалогу за ситуативним малюнком, опорою на допоміжний матеріал, а також самостійно, дотримуючись правил етикету, культури спілкування .
Формування усного монологічного мовлення має здійснюватися шляхом: 1) переказування прочитаних чи прослуханих текстів; 2) побудови власних висловлювань на основі побаченого, пережитого .
Одним із найважливіших видів мовленнєвої діяльності в початковій школі є читання. На уроках мови читання також повинно бути об’єктом навчальної діяльності, специфіка якої полягає в зосередженні уваги учнів на: 1) правильному вимовлянні слів відповідно до орфоепічних літературних норм та усвідомленні їх лексичного значення; 2) інтонуванні речень, різних за структурою і метою висловлювання; 3) змістовому поділі речень за допомогою пауз, мелодики тощо .
Для успішної реалізації зазначеного змісту початкової мовної освіти необхідно добирати ефективні комунікативно спрямовані методи, прийоми і форми організації навчальної діяльності. Найбільше відповідає сучасним завданням мовного шкільного курсу, на наш погляд, класифікація, зроблена І.Ушаковою. В її основі лежить відповідність способів навчання змісту та загальній меті навчання. Залежно від конкретних цілей і загальної мети навчання всі методи учена поділяє на три групи:
– методи одержання теоретичних знань (пізнавальні);
– методи формування мовленнєвих умінь і навичок (тренувальні);
– контрольно-перевірні методи.
До пізнавальних методів належать: пояснювально-ілюстративний, проблемний, або пошуковий, частково-проблемний, або метод евристичної бесіди. В основу поділу цих методів покладено рівень розумової активності учня молодшого шкільного віку.
Тренувальні методи визначаються на основі характеру мовленнєвої діяльності учнів у процесі формування певних умінь. До них належать: імітативний, або наслідувальний, оперативний і комунікативний.
До контрольно-перевірних методів навчання належать: опитування, контрольно-оперативний і контрольно-комунікативний.
Кожному методу відповідають прийоми навчання. Крім загально-дидактичних (пояснення, зіставлення, аналіз, узагальнення, систематизація знань тощо), у практиці навчання мови використовуються предметні прийоми, які визначаються конкретною темою і метою навчального матеріалу. Наприклад, під час вивчення текстів використовуються такі предметні прийоми: поділ тексту на структурні частини, відновлення деформованого тексту, визначення теми, мети, побудова різних типів тексту тощо .
Сучасна методика читанняв початковій школі нагромадила багатий арсенал методів і прийомів інноваційного навчання – від найпростіших («Робота в парах», «Ротаційні (змінні) трійки», «Карусель», «Мікрофон») до складних («Мозковий штурм», «Мозаїка», «Аналіз ситуації»), а також імітаційні ігри, дискусії, дебати. Використання інтерактивних технологій – не самоціль, а засіб створення атмосфери доброзичливості й порозуміння, зняття з душі дитини почуття страху, спосіб зробити її розкутою, навіяти впевненість у своїх силах, налаштувати на успіх, виявити здібність до творчості .
На сучасному етапі розвитку освіти діти дійсно навчаються завдяки тому, що можуть повністю себе реалізувати. Вони не бояться висловити свою думку, критику, не бояться бути почутими. На таких уроках учитель повинен стати невидимим диригентом, який вміє вчасно почути, помітити, підтримати кожного учня. Коли діти працюють разом, вони формують навички, необхідні для самостійного життя.
Школа має бути не підготовкою до життя, школа має бути життям. Досягнути цього можна, створюючи інтерактивне середовище навчання, використовуючи парні, групові, колективні форми діяльності.Тому в навчально-виховному процесі початкової школи доцільно використовувати такі інноваційні технології:
- розвивальне навчання;
- інтерактивні технології;
- проектне навчання;
- гуманно-особистісну технологію;
-ТРВЗ (теорія розв’язування винахідницьких задач) .
У своїй практиці вчителі використовують форми роботи, що сприяють творчому розвитку учнів, здатних комунікативно виправдано користуватися засобами рідної мови:
—фразеологічні хвилинки;
—рольові ігри;
—ситуативні колізії;
—дослідницька діяльність;
—пізнавальні ігри;
—захист малюнків;
—словесне малювання;
—вільне письмо;
— життєві ситуації .
Суть інноваційного навчання на уроках читанняполягає в тому, що взаємодія вчителя і учня розуміється як безпосередня міжособистісна комунікація, найважливішою особливістю якої є здатність людини «брати на себе роль іншого», уявляти, як її сприймає партнер у спілкуванні або група, і відповідно інтерпретувати ситуацію та конструювати власні дії .
Застосування інноваційних технологій у навчанні читаннядає змогу учням:
- ґрунтовно аналізувати навчальну інформацію, творчо підходити до засвоєння навчального матеріалу;
- навчитися слухати іншу людину, поважати альтернативну думку;
- моделювати і розв’язувати пізнавальні, життєві та соціальні ситуації, таким чином збагачуючи власний пізнавальний і соціальний досвід;
- учитися будувати конструктивні відносини в групі, визначати своє місце в ній, уникати конфліктів, розв’язувати їх, шукати компроміси, прагнути до діалогу, знаходити спільне розв’язання проблеми;
- розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт тощо.
Інноваційні технології потребують певної зміни у житті всього класу, а також значної кількості часу для підготовки як учнів, так і педагога. Починати необхідно з поступового використання технологій, доцільно навіть створити цілісний план поступового їх впровадження. Краще старанно підготувати декілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити похапцем підготовлені «ігри».
Під час навчання читання у початковій школі ми проводили з учнями організаційне заняття і розробляли разом з ними правила роботи в класі, налаштовували дітей на сумлінну підготовку до інтерактивних занять. Використовувалися спочатку такі прості інтерактивні технології:
- робота в парах;
- робота в малих групах;
- мозковий штурм тощо.
Для ефективного застосування інтерактивних технологій вчитель повинен старанно планувати свою роботу, а саме: дати завдання учням для попередньої підготовки, прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання. Наприклад, у 3 класі учні готують розповідь про лелек, енциклопедичні відомості про цих птахів, складають вірші, ребуси, кросворди, малюють ілюстрації. За виконання діти беруться, враховуючи власні інтереси, індивідуально, в парах, у малих групах. Отже, щоб зрозуміти авторський задум, учні здобувають додаткові знання, виконують ряд творчих завдань. Їм легко визначити головну думку твору. Така робота над сприйманням художнього тексту викликає інтерес до цієї діяльності, формує в учнів морально-естетичні якості, розвиває їхні творчі здібності. Адже навчання молодшого школяра повинно бути цікавим, радісним і одночасно забезпечувати глибоке засвоєння програмового матеріалу.
На одному занятті можна використовувати одну-дві інтерактивні вправи, а не цілий комплекс. Потрібно добирати такі інтерактивні вправи, які б дали учням «ключ» до засвоєння теми. При виконанні цих вправ відводиться необхідний час для обдумування завдання, щоб учні виконували його вдумливо, а не механічно або «граючись». Важливо провести спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи.
Серед інтерактивних методів навчання віддаємо перевагу побудові «асоціативного куща», читанню із зупинками, методам «Карусель», «Займи позицію», «Мозковий штурм», грі «Так-ні».
Зупинимось на методі, який має назву «Побудова асоціативного куща». Вчитель визначає тему одним словом, а учні згадують все, що виникає в пам’яті стосовно цього слова. Спочатку виникають найстійкіші асоціації, потім другорядні. Вчитель фіксує відповіді у вигляді своєрідного «куща», який поступово «розростається». Цей метод універсальний на всіх етапах уроку, зокрема під час активізації знань, в основній частині, як засіб перевірки знань .
Вчитель ставить питання: «Що ми довідались про лелек»?
1. Інформаційна група озвучує відомості про різні назви птаха, беручи інформацію з енциклопедичного словника.
2. Фольклорна група – підготовлені заздалегідь розповіді з народознавства, зокрема легенду про те, як чоловік став буслом.
3. Літературознавці – підготовлені відомості з додаткової літератури, в якій розповідається про лелек.
4. Читці – вміння виразно читати вірші про лелек.
5. Екологи – Закон з Конституції України (ст. 66) про охорону природи та занесення цього птаха до Червоної книги України.
6. Художники малюють цього птаха на оселі господаря.
7. Аналітики підсумовують сказане, роблять висновки про ставлення людей до цього птаха.
8. Секретар фіксує найцікавіші думки.
Отже, на дошці перед очима дітей виникає за їхніми відповідями цікавий «кущ», на «гілках» якого знаходяться відомості про птаха. Таким чином, навчання молодших школярів стає цікавим, радісним, водночас створюються умови для бажання читати, самостійно поповнювати свої знання, пробуджується емоційне задоволення, радість від отриманих знань і самого процесу їх засвоєння. Використання методу «асоціативного куща» будується на груповій (кооперативній) формі навчального процесу. Вона виникла як альтернатива існуючим традиційним формам навчання.
Всі недоліки фронтальної та індивідуальної діяльності вдало компенсує групова (робота в парах «Обличчям до обличчя»; «Один – удвох – усі разом»; ротаційні (змінювані) трійки; карусель; робота в малих групах).
Методику застосування групової роботи навчання молодших школярів рекомендуємо впроваджувати поетапно.
1 етап – привчаємо дітей співпрацювати у фронтальній навчальній діяльності з використанням таких прийомів:
а) для оцінювання своєї відповіді учень сам призначає «вчителя»;
б) у випадку виникнення труднощів під час відповіді, учень сам викликає собі помічника;
в) вводяться прийоми безсловесного спілкування: позначки «+» - згоден; «-» - не згоден; «!» - хочу додати, «?» - не зрозумів; використовуються жести, міміка;
г) використовуються дидактичні ігри, які розвивають уміння слухати;
ґ) після кожної групової роботи обов’язково обговорювати з учнями успіхи виконаної діяльності.
Коли учні засвоїли прийоми та правила колективної співпраці, тоді вони готові працювати у складі малої групи.
2 етап – перехід до систематичного використовування на уроці педагогічних прийомів, які наочно і практично переконують у важливості кооперації людей для досягнення ними найкращого результату:
- залучення батьків учнів для наведення яскравих життєвих прикладів;
- аналіз успішно проведених конкурсів, вікторин, учнівських свят і подорожей на уроці;
- використання завдань, які б дали змогу учням на власному досвіді переконатися у користі їхньої спільної роботи. Наприклад: клас поділити на дві частини, щоб одна група учнів працювала індивідуально, а друга – парами. Всім дітям запропонувати подібні завдання – розгадати літературний кросворд до оповідання, який склали учні. (Діти, які працюють парами, мають виконати швидше і якісніше);
- поступове ускладнення змісту навчальних завдань, перехід від репродуктивних завдань до творчих, проблемно-пошукових, бо групова робота найбільш ефективна тоді, коли навчальний матеріал поєднує відоме учням з невідомим, що заохочує дітей до взаємодії один з одним.
Отже, поступовість залучення молодших школярів до спільної діяльності в малих групах буде ефективною, якщо її організовувати систематично. Активізувати учнів допомагає така форма роботи, як «Мозковий штурм». Діти не бояться висловлюватися. Саме цю форму роботи використовуємо для узагальнення вивченого матеріалу, для активізації опорних знань під час підготовки до вивчення нової теми.
Іншим ефективним видом діяльності є метод, який допомагає провести дискусію зі спірної, суперечливої теми, — «Займи позицію». Він дає можливість висловитися кожному учневі, продемонструвати різні думки, обґрунтувати свою позицію або перейти на іншу в будь-який час, якщо вас переконали, та назвати більш вагомі аргументи. Наприклад, об’єднуємо клас у 3 групи. Кожній подаємо початок легенди і пропонуємо її закінчити. Потім представник кожної групи зачитує складену легенду. Всім учням дозволяємо встати і підійти до того, чия легенда найбільше сподобалась. Тоді, виступаючи у ролі журналіста, беремо у цих дітей інтерв’ю, чому вони перейшли в іншу групу.
Позитивний ефект має один з різновидів кооперативного навчання «Карусель». Ця технологія застосовується:
— для обговорення будь-якої гострої проблеми з діаметрально протилежних позицій;
— для збирання інформації з якої-небудь теми;
— для інтенсивної перевірки обсягу і глибини наявних знань;
— для розвитку вмінь аргументувати власну позицію .
До кожного заняття слід сумлінно готуватися. «Легке» за формою інтерактивне навчання надзвичайно важке для вчителя, адже добитися дисципліни і уваги за рахунок «сидіть тихо!» неможливо. Окрім того, потрібно спланувати впровадження, робити його поступово. В роботі повинні бути задіяні тою чи іншою мірою всі учні. Справді, сильні учні, а також особистості з високим рівнем контактності будуть проявляти вищу активність, ніж замкнуті і слабкі. Проте слід постійно «втягувати» їх в роботу, створювати ситуації успіху .
Інноваційні технології – не самоціль. Потрібно постійно контролювати процес, досягнення поставлених цілей (вони повинні бути чітко сформульовані і легко контрольовані), у випадку невдачі переглядати стратегію і тактику роботи, шукати і виправляти недоліки.Урок не повинен бути перевантаженим інтерактивною роботою. Оптимально (з практики) використовувати 1-2 методи за урок.
Слід поєднувати взаємонавчання з іншими методами роботи – самостійним пошуком, традиційними методами.Неможливо побудувати весь процес навчання виключно на інтерактивних методах. Це один з багатьох прийомів, які допомагають досягнути мети і приносять результат тільки в поєднанні з іншими .
У процесі застосування інноваційного навчання час від часу виникали різні проблеми та труднощі. Вважаємо за доцільне їх навести, щоб показати практичний бік навчання.Отже, типові проблеми:
1. Головна проблема: учень часто не має власної думки, а якщо і має, боїться її висловлювати відкрито, на весь клас. Самі учні пояснюють це так: «В нас рідко запитують власну думку», «Чи цінна моя думка?», «А раптом вона не буде збігатися з думкою вчителя чи колективу?», «Вона суперечить думці учня, що має в класі авторитет з цього предмета» тощо.
2. Часто школярі не вміють слухати інших, об’єктивно оцінювати їх думку, рішення.
3. Учень не готовий в процесі обговорення змінювати свою думку, йти на компроміс.
4. Учням важко бути мобільними, змінювати обстановку, методи роботи.
5. Труднощі в малих групах: лідери намагаються «тягнути» групу, а слабші учні відразу стають пасивними.
Проте за умов вмілого провадження інтерактивні методи навчання дозволяють залучити до роботи всіх учнів класу, сприяють виробленню соціально важливих навичок роботи в колективі, взаємодії, дискусії, обговоренні.
Створенню необхідного мотиваційного настрою учнів сприятиме вміле введення до процесу навчання ігрових і мовленнєвих ситуацій, у яких визначатиметься мотивація власного мовлення учнів, розвиватимуться їхній інтерес, потреби й можливості самостійного висловлювання думки. Гра – той вид діяльності, у якому діти навчаються спілкуватися, набувають перших навичок поведінки в колективі, пізнають різноманітні явища навколишньої дійсності. Саме через гру діти можуть успішно засвоїти відповідні мовні знання, опанувати мовлення як засіб організації спільної діяльності, а також планування своїх дій.
Розмовні ігри спонукають школярів слухати й сприймати мовлення співбесідника та реагувати на нього висловлюванням в обсязі кількох речень. Це сюжетно-рольові ігри на зразок: «У магазині іграшок», «В автобусі», «У школі», «На прогулянці в парку» тощо.
Стимулюючий вплив на розвиток мовлення молодших школярів мають дидактичні ігри. Методика проведення таких ігор полягає у досконалій підготовці роботи над змістом і мовленнєвим оформленням зв’язного висловлювання. Завдання виконуються під час гри чи ігрової ситуації, коли дитина з цікавістю дізнається про нові знання і способи дій. Важливе значення має настанова на самостійне висловлювання: школяр повинен розповідати так, щоб слухачі зрозуміли його думку, уявили описувану картину, відчули ставлення учня до висловлюваного.
Немає коментарів:
Дописати коментар