Нововведення, або інновації, характерні для будь-якої професійної діяльності людини і тому природно стають предметом вивчення, аналізу та впровадження. Інновації самі по собі не виникають, вони є результатом наукових пошуків, передового педагогічного досвіду окремих учителів і цілих колективів. Цей процес має потребу в управлінні.
У загальновизнаному тлумаченні «інновація» означає «нововведення; інновація освіти».У сучасній педагогічній науці існують такі трактування понять «інновація», «інновація в навчанні»:
- «інновація – оновлення, впровадження нового/новизни»;
- «процес створення, розповсюдження, засвоєння і використання нововведень» ;
- «кінцевий результат творчої діяльності у вигляді нової або удосконаленої продукції, нового чи удосконаленого технологічного процесу»;
- «процеси введення та освоєння педагогічних нововведень;
- «вперше створені, удосконалені або застосовані освітні, дидактичні, виховні, управлінські системи, їх компоненти, що суттєво поліпшують результати освітньої діяльності» ;
- «реалізоване нововведення, яке постійно вдосконалюється в процесі впровадження. У широкому розумінні «інновація» – це синонім успішного розвитку певної сфери діяльності на базі різноманітних нововведень» .
У педагогічній науці має місце також використання й іншого терміна – «інноваційний процес», зміст якого В. Полонський трактує таким чином: «Мотивований, цілеспрямований і усвідомлений процес зі створення, освоєння, використання і розповсюдження сучасних (або осучаснених) ідей (теорій, методик, технологій тощо), актуальних та адаптованих до даних умов і таких, що відповідають певним критеріям».
У зв'язку зі збільшенням розумового навантаження на уроках практикуються такі інноваційні прийоми і методи, що підтримують у школярів інтерес до навчання, стимулюють їхню активність упродовж уроку.
1. Проектний метод навчання.
Метод проектів (з гр. – шлях дослідження) – це система навчання, у процесі якої учні здобувають знання шляхом планування і виконання практичних завдань (проектів), які поступово ускладнюються [34, с. 96]. Метод проектів ґрунтується на ідеї спрямованості навчально-пізнавальної діяльності школярів на результат, який можна отримати завдяки вирішенню тієї чи іншої теоретично чи практично значущої для учня проблеми. Зовнішній результат можна побачити, осмислити, оцінити, застосувати. Внутрішній результат – досвід діяльності – стане безцінним надбанням учня, об’єднавши знання і уміння, компетенції і цінності.
Найбільший інтерес представляють телекомунікаційні проекти. Саме такі проекти дозволяють вирішити найбільш складне для методики завдання –створення мовного середовища і на його основі створення потреби у творчому використанні української мови на практиці. Будь-який користувач, підключений до мережі Інтернет, має можливість підібрати список літератури з бібліотечної каталогу, отримати на своєму екрані потрібний матеріал, провести пошук статті, репортажу, інших джерел потрібної інформації з найрізноманітніших журналів і книг. Ця інформація, природно, є автентичною і, працюючи з такою інформацією, можна отримати необхідні дані з проблеми, над якою працює група школярів у рамках проекту.
Невіддільним від проектного методу навчання, на думку І. Оцабрик, є метод творчого навчання, який відіграє головну роль, акумулює, удосконалює евристичні інновації. У процесі творчої діяльності кожний школяр стикається з проблемами більш загального характеру: йому доводиться робити науково-теоретичні узагальнення, розуміти наукову картину світу, встановлювати причиново-наслідкові зв’язки між явищами і поняттями, а також аналізувати результати своєї розумової праці .
2. Проблемний метод навчання.
При проблемному навчанні учні висловлюють припущення, шукають аргументи для доказів, самостійно формулюють деякі висновки до узагальнення, що є вже новими елементами знань з відповідної теми. Тому проблемне навчання не тільки розвиває самостійність, але й формує деякі навички навчально-дослідницької діяльності .
При проблемному навчанні вчитель систематично організовує самостійну роботу учнів і засвоєння нових знань, умінь, повторення вивченого. Учні самі здобувають нові знання, у них виробляються навички розумових операцій і дій, розвивається увага, творча уява, здогад, формується здатність відкривати нові знання і знаходити нові способи дії шляхом висунення гіпотез та їх обґрунтування.
Проблемна ситуація – основний метод проблемного навчання, за допомогою якого пробуджується думка, пізнавальна потреба учнів, активізується мислення. Найбільш високий навчально-виховний ефект у процесі навчання української мови дає використання проблемного навчання при вивченні нового матеріалу: при цьому основний навчальний матеріал, як правило, засвоюється учнями на уроці.
3. Метод інтегрованого навчання.
Інтеграція – не нове явище у вітчизняній школі. Ще К.Ушинському інтеграцією письма і читання вдалося створити аналітико-системний метод навчання грамоти. Сьогодні за допомогою інтегрованих занять існує можливість вийти за межі самодостатньої функціональної ролі його окремих складових. Педагог формує в учнів якісно нові знання, які характеризуються вищим рівнем осмислення, динамічністю застосування в нових ситуаціях, підвищенням їх дієвості й системності.
Принцип інтеграції реалізує взаємозв'язок усіх компонентів процесу навчання, усіх елементів системи, зв'язок між системами, він є провідним при визначенні змісту навчання, його форм і методів.
4. Інтерактивний метод.
Лінгвістичне значення слова «interactive», представлене в іншомовних словниках, розтлумачує поняття «інтерактивності», «інтерактивного» як взаємодію, або того, що взаємодіє, впливає один на одного. Інтерактивність у навчанні можна пояснити як здатність до взаємодії, навчання у режимі бесіди, діалогу, дії. Отже, у дослівному розумінні інтерактивним може бути названий метод, в якому той, хто навчається, є учасником, тобто здійснює щось: говорить, управляє, моделює, пише, малює тощо. Він не виступає лише слухачем, спостерігачем, а бере активну участь у тому, що відбувається, власне створюючи це явище.
Р. Пістунстверджує, що інтерактивне навчання – це навчання, заглиблене в процес спілкування. Для підвищення ефективності процесу навчання необхідна наявність трьох компонентів спілкування, а саме: комунікативний (передача та збереження вербальної і невербальної інформації), інтерактивний (організація взаємодії в спільній діяльності) та перцептивний (сприйняття та розуміння людини людиною).
О. Пометун вважає, що інтерактивними можна вважати технології, які здійснюються шляхом активної взаємодії учнів у процесі навчання. Вони дозволяють на підставі внеску кожного з учасників у ході заняття спільною справою отримати нові знання і організувати корпоративну діяльність, починаючи від окремої взаємодії двох-трьох осіб поміж собою й до широкої співпраці багатьох.
Сутність інтерактивного навчання полягає у взаємонавчанні, груповій формі організації освітнього процесу із реалізацією активних групових методів навчання для вирішення дидактичних завдань. Педагог при цьому виконує функції помічника в роботі, консультанта, організатора, стає одним із джерел інформації .
Інтеракція виключає домінування будь-якого учасника, думки, точки зору над іншими, але має враховувати конкретний досвід та практичне застосування. Під час такого діалогового навчання учні вчаться критично мислити, розв’язувати складні проблеми на основі аналізу обставин і відповідної інформації, зважуючи альтернативні думки, приймати продумані рішення, брати участь у дискусії, спілкуватись з іншими людьми.
Організації процесу багатосторонньої комунікації сприяє використання відповідних інтерактивних методів навчання, які спрямовані на розвиток творчих здібностей школярів, орієнтують на діяльність, що стимулює активність та «винахідливість». До них можна віднести наступні: мозковий штурм, рольові та ділові ігри, дискусії, круглі столи, методи типу «мереживна пилка», «обери позицію», «шкала думок» та ін.
5. Метод розвитку цілісного мислення.
Як доводить Г. Лещенко, цей метод спрямований на розвиток універсальних навчальних дій. Універсальні навчальні дії дослідники розглядають як уміння навчатися. Універсальні навчальні дії забезпечують учневі можливість самостійно здійснювати навчальну діяльність, визначати навчальну мету, шукати і використовувати необхідні засоби і способи її досягнення, вміти контролювати й оцінювати навчальну діяльність та її результати; створюють умови розвитку особистості та її самореалізації на основі «уміння навчатися» і співпрацювати з дорослими й однолітками (уміння навчатися забезпечує особистості готовність до неперервної освіти, високу соціальну й професійну мобільність); забезпечує успішне засвоєння знань, вироблення умінь і навичок, формування картини світу, компетенцій в будь-якій предметній галузі знань.
6. Метод розвитку критичного мислення.
Метод розвитку критичного мислення – це педагогічна система, спрямована на формування у того, хто навчається, аналітичного мислення. Мета використання методу – навчити такого сприймання навчального матеріалу, в процесі якого інформацію, що її отримує учень, можна розуміти, сприймати, порівнювати з особистим досвідом і на її основі сформулювати власне аналітичне судження.
Метод розвитку критичного мислення ґрунтується на певних засадах і принципах. А. Пономаренко, зокрема, виділяє такі принципи розвитку уміння мислити критично: інформаційної насиченості навчального і практичного матеріалу; соціальної зумовленості предмета осмислення; комунікативності в процесі осмислення проблеми та її обговорення; проблемності змісту матеріалу; мотивації набувати знання; науковості, доступності інформації; спадковості навчання мислити.
На різних етапах навчання критичного мислення науковці радять удаватися до різних прийомів. Так, базові заняття передбачають застосування таких прийомів, як структурований огляд, знаємо – хочемо дізнатися – дізналися, читання в парах, узагальнення в парах, лінія цінностей, «мозковий штурм», дошка запитань, пошук запитань, спрямоване читання, «Акваріум», «Павутинка дискусій», «М-схема» та ін.
Заняття з використанням інноваційних технологій проходять цікаво, продуктивно, знімають закомплексованість в учнів з різним рівнем навчальних досягнень. Головне, що відбувається розвиток творчих здібностей учнів, пізнавальних інтересів, значно зростає ефективність уроків читання, в учнів виникає бажання читати художню, наукову літературу, дитячі газети і журнали .
Використання інноваційних технологій – не самоціль. Це не лише засіб створення атмосфери співробітництва, порозуміння і доброзичливості, а й можливості дійсно зреалізувати основні засади особистісно-орієнтованого навчання. Адже застосування інноваційних технологій на уроках української мови дає змогу створювати навчальне середовище, що допомагає учням формувати характер, розвивати світогляд, логічне мислення, зв’язне мовлення, виявляти і реалізовувати індивідуальні можливості.
Немає коментарів:
Дописати коментар